Додатки

План вивчення океану

1.Межі океану.
2. Положення океану щодо екватора і найбільша його протяжність із півночі на південь; в яких географічних поясах і півкулях розташований.
3. Найбільш окраїнні і внутрішні моря та затоки, характер морських течій (теплі, холодні) океану.
4. Материки, які омиває океан.
 5. Найважливіші шляхи сполучення через океан між окремими материками і країнами.

Атлантичний океан

Атлантичний океан розташований здебільшого в Західній півкулі. Із півночі на південь він витягнутий на 16 тис. км. У північній і південній частині океан розширюється, а в екваторіальних широтах звужується до 2900 км.
Атлантичний океан — другий за розмірами серед океанів. Берегова лінія океану в Північній півкулі сильно розчленована півостровами і затоками. Біля материків в океані є багато островів, внутрішніх і окраїнних морів.

Рельєф дна

Через увесь океан приблизно на рівній відстані від берегів материків простягнувся Серединно-океанічний хребет. Відносна висота хребта — 2 км. В осьовій частині хребта розташована рифтова долина завширшки від 6 до ЗО Км і завглибшки до 2 км. Поперечні розломи розчленовують хребет на окремі сегменти. Із рифтами і розломами Серединно-океанічний хребта пов'язані підводні діючі вулкани, а також вулкани Ісландії та Азорських островів. Найбільшу глибину океан має у межах жолоба Пуерто-Ріко — 8742 м. Площа шельфу Атлантичного океану досить велика — більша, ніж у Тихому океані.


Клімат

Атлантичний океан розташований в усіх кліматичних поясах Землі, тому його клімати дуже різноманітні. Переважна частина океану (між 40° пн. ш. і 42° пд. ш.) розміщується в субтропічних, тропічних, субекваторіальних і екваторіальному кліматичних поясах. Найсуворішим кліматом характеризуються південні частини океану, дещо менше холодні північні райони.
Властивості вод та океанічні течії

Зональність водних мас в океані дуже ускладнена впливом суходолу і морських течій, що виявляється насамперед у розподілі температур поверхневих вод. Північна половина океану тепліша за південну, різниця у температурах доходить до 6 °С. Середня температура поверхневих вод +16,5 °С.


Солоність поверхневих вод в Атлантичному океані висока. В океан і його моря впадає чимало великих річок (Амазонка, Коиґо, Міссісіпі, Ніл, Дунай, Парана та ін.). В опріснених затоках і морях субполярних і помірних широт узимку біля східних берегів утворюється лід. Особливістю океану е численні айсберги і плавучий морський лід, що виносяться сюди з Північного Льодовитого океану і від берегів Антарктиди.

Через сильну видовженість Атлантичного океану з півночі на південь у ньому більшою мірою розвинуті океанічні течії меридіонального напрямку, ніж широтного. В Атлантичному утворюються дві системи поверхневих течій. У Північній півкулі вона має вигляд вісімки — Північна Пасатна, Гольфстрім, Північноатлантична і Ка-нарська течії утворюють рух вод за годинниковою стрілкою у помірних і тропічних широтах. У північній частині Північноатлантична течія спрямовує води Атлантики у Північний Льодовитий океан проти годинникової стрілки. Як холодні течії вони повертаються в Атлантичний океан у північно-східній частині. У Південній півкулі Південна Пасатна, Бразильська, Західних Вітрів і Бенгель-ська течії утворюють рух вод проти годинникової стрілки у вигляді одного кільця.
Органічний світ

Атлантичний океан порівняно з Тихим мав бідніший видовий склад живих організмів. Однак щодо кількості й загальної біомаси, то Атлантичний океан багатий організмами. Це пов'язано насамперед із значним поширенням шельфу, на якому живе багато придонних і донних риб (тріска, окунь, камбала та ін.).

Природні комплекси

В Атлантичному океані виділяють усі зональні комплекси — природні пояси, крім північного полярного. Води північного субполярного поясу багаті на різні види живих організмів — особливо на шельфі біля беретів Ґренландії та Лабрадору. Помірний пояс характеризується інтенсивною взаємодією холодних і теплих вод, великою кількістю живих організмів. Це найбільш рибні райони Атлантики. Великі простори теплих вод субтропічних, тропічних і екваторіального поясів менш продуктивні, ніж води північного помірного поясу. У північному субтропічному поясі виділяється особливий природний водний комплекс Сарґасового моря. Для нього характерна підвищена солоність вод — до 37,5 %о і низька продуктивність.

У помірному поясі Південної півкулі виділяються (як і у північному) комплекси, де змішуються води з різною температурою і густиною. Комплекси субантарктичного й антарктичного поясів характеризуються сезонним поширенням плаваючих льодів і айсбергів.

Індійський океан

Географічне положення.

Індійський океан розташований переважно у Південній півкулі.Природними межами океану є узбережжя Антарктиди, Африки, Євразії, Австралії. Найбільший вплив на океан має величезний материк Євразія, "дихання" якого поширюється на всю північну частину Індійського океану.
Визначіть за картою атласу найбільші моря і затоки Індійського океану.
Уздовж південного узбережжя Азії проходять головні морські шляхи. Вони важливі не тільки для країн, що мають вихід до Індійського океану, а й для всього світового мореплавства, адже вони сполучають морські порти Атлантичного і Тихого океанів.

Рельєф дна

Незважаючи на порівняно незначні розміри океану, дно його має досить різноманітний рельєф. Тут чітко простежується підводна окраїна материка. Біля Євразії вона повільно, але неухильно зростає за рахунок великої кількості осадового матеріалу, який виносять потужні річки.

У Бенгальській затоці материковий схил утворює до ложа кут понад 45°. Такого стрімкого материкового схилу немає більше ніде в Світовому океані. Осадовий матеріал, що виноситься через каньйони на цьому схилі, утворив на дні затоки шар завтовшки 5 км.
Тільки у районі Зондських островів материковий схил відокремлений від ложа океану перехідною зоною. В ній багато підводних хребтів, які виходять на поверхню у вигляді острівних дуг вулканічного походження. Тут налічується понад 300 вулканів, з яких більш як 100 діючих. Уздовж острівної дуги простягаються глибоководні жолоби. Найбільший з них — Зондський, де розташована найглибша ділянка дна Індійського океану (7 729 м).
Найбільшою формою рельєфу дна Індійського океану є серединно-океанічний хребет. Він складається з трьох гілок, які розходяться від центру в різні боки. На півдні океану його частини сполучаються з такими самими хребтами Атлантичного та Тихого океанів.
Знайдіть на карті атласу серединно-океанічний хребет Індійського океану і визначіть напрями простягання його відгалужень.
У північній частині серединно-океанічного хребта простежується рифт, розчленований глибокими поперечними розколинами. На підході до Червоного моря зона розколин розгалужується. Одна гілка простягається на сході Африки і має вигляд складної системи грабенів (Великого Африканського грабену), інша пролягає по дну Червоного моря та по території Азії (через грабен Мертвого моря).
Зона розколин серединно-океанічного хребта Індійського океану є "живою" ділянкою земної кори. Про це свідчать виходи гарячих джерел на дні океану, землетруси тощо.
                                           

                                                             

Висновки

Більша частина Індійського океану розташована в Південній півкулі.
Рельєф північної частини океану характеризується значною стрімкістю материкового схилу.
Перехідна зона в океані є тільки в районі Зондських островів.
Серединно-океанічний хребет Індійського океану розгалужений і продовжується системою розколин на материках.

Північно-Льодовитий океан

Тихий океан

Тихий океан не омиває берегів Європи, в якій ми живемо. Проте саме європейці дали йому таку назву. Це сталося в 1520 р. під час першої навколосвітньої експедиції, яку очолював португалець Фернан Магеллан. Обігнувши першим із європейців Південну Америку, він здійснив перехід через величезні водні простори і незабаром переконався, що це — невідомий новий океан. Оскільки погода під час плавання сприяла мандрівникам, Магеллан назвав його Тихим.

Географічне положення — це не лише адреса, за якою можна відшукати той чи інший океан на карті або глобусі, а й надзвичайно важлива характеристика, яка передусім дає уявлення про природні умови самого океану. Маючи таке уявлення, можна зрозуміти значення океану в житті людей, що живуть на океанічному узбережжі у різних куточках земної кулі.
Визначіть географічне положення Тихого океану, користуючись планом (див. Додаток 1).
 Північна межа Тихого океану проведена через Берингову протоку.  На півдні океан омиває узбережжя Австралії й досягає берегів Антарктиди. Тут його межі проведені умовно, по меридіанах.
 Отже, Тихий океан лежить майже в усіх географічних поясах Землі, за винятком найпівнічнішого. Таке розташування зумовлює надзвичайну різноманітність його природи, в якій можна помітити цікаві закономірності.
Екватор поділяє Тихий океан приблизно на дві рівні частини, природа яких подібна. Водночас у західній і східній частинах одного й того самого географічного поясу природа океану значно відрізняється. Ці відмінності зумовлені, зокрема, морськими течіями.
 Користуючись картою атласу, визначіть теплі й холодні течії, що протікають на заході та сході тропічного і помірного поясів океану.
 Відмінності в природі західної та східної частин океану зумовлені й обрисами берегової лінії материків. У Євразії вона дуже розчленована і має численні острови, затоки та окраїнні моря, в які впадають потужні ріки.  Тому більшого впливу суходолу зазнає західна частина океану, ніж східна.
Тихий океан омиває береги більш як 50 країн світу на чотирьох континентах: Євразії, Австралії, Північної та Південної Америки. Проте його води не тільки розділяють материки і держави. Через океан пролягають найважливіші транспортні шляхи, що сполучають країни Азії, Австралії та Америки.Проте географічне положення — це не лише адреса, за якою можна відшукати той чи інший океан на карті або глобусі, а й надзвичайно важлива характеристика, яка передусім дає уявлення про природні умови самого океану. Маючи таке уявлення, можна зрозуміти значення океану в житті людей, що живуть на океанічному узбережжі у різних куточках земної кулі.